На небі та на землі Прогулянка Мій рідний Київ

Моє місто
Ця земля пам'ятає зотлілий і трепетний день,
Як уперше ступили на неї три браття з сестрою.
Ця земля зберегла і відгомін людських одкровень,
І собори, церкви, що вражають своєю красою.

І шумлять безперервно тут води старого Дніпра,
"Із варягів у греки" прямуючи знову і знову.
Вже й Русі, і козацтва давно відгриміла пора,
Що сучасності довго міцну закладала основу.

Тут каштани цвітуть, липа пахне, неначе дурман,
Зачаровує місто й п'янким ароматом бузковим.
Моє місто - це магія, мабуть. Чи просто обман
Й переплетення вулиць оце лиш здається зразковим?

Ще чужа та земля, де нога не ступала твоя,
Але тут все здається вже рідним, знайомим і вічним,
Хоч і рідко почуєш у місті ти трель солов'я.
Що ж, не знаю, як стать до природи тут ближчим.

Я люблю своє місто у сяйві нічних ліхтарів,
Хоч буває мій Київ захмареним, сірим, буденним.
Я люблю своє місто в зимовім потопі снігів,
Що під куполом хмар вітром віє про щось сокровенне.

Я люблю своє місто, яким би воно не було.
Люди, втома, блукання одними і тими ж шляхами...
І воно між собою, неначе між іншим, сплело
Небайдужих і тусклих із різними зовсім серцями.
Автор : Kotyaka

Дата на публикация: 10 юли, 2018
Категория: Друго